Як довго ми чекали Перемоги!

Ах, як страшно про це говорити
Як не хочеться вмерти, а хочеться жить.
Як хочеться бачить землю і сонце,
Як хочеться вчитись, трудитись, творить...

Ось такі віршовані рядки були написані за три місяці до закінчення Другої Світової війни нашим односельчанином, солдатом Недозимованим Іваном до своєї двоюрідної сестри Ковальчук Катерини. До дня Перемоги було проведено усний журнал "Як довго ми чекали Перемоги!"