Біль Афганської війни

    У народі кажуть: «Життя прожити – не поле перейти…». Так можуть говорити тільки ті, хто ніколи не ходив мінним полем, кого не будили розриви снарядів, кому не наспівували свої смертельні мелодії кулі… Ті, кого вшановують щороку 15 лютого, зовсім іншої думки. Вони, як ніхто, навчилися цінувати найвищу нагороду, яку вони отримали – життя. А його хіба можна почепити на мундир чи цивільний костюм?! Життя для того, щоб жити.

За 9 років через Афганістан пройшло біля 600 тисяч радянських воїнів. Ми втратили вбитими та померлими від ран 15 051 людину, пораненими та скаліченими – 54 000 чоловік, полоненими та пропалими без вісти – 330 чоловік. Стали інвалідами війни – 6669 чоловік. Сотні людських життів стали пов’язані з подіями, що розгорнулися у країні гір і пісків. Поламано долі радянських хлопців, що опинилися вдалі від батьківщини та зазирнули в обличчя смерті.

В бібліотеці - філії №20 проведено годину спілкування «Біль Афганської війни». Присутні дізналися про події та героїв страшної афганської війни, а із почутих розповідей зрозуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі - це війна, і що ми повинні памятати тих, хто її пережив, тих, хто недожив, недоспівав, недокохав. А також, бібліотекар презентувала тематичну виставку "Афганістан - то біль і смуток, чиєсь обірване життя". Читачі хвилиною мовчання вшанували память про наших співвітчизників, які віддали своє життя на чужій війні.